Барон Іштван Добо з Руска - рятіник Егеру й Європи

Видатні постаті – як мова, культура і традиції є національною гордістю кожної держави і навіть символом нації. Якщо територіальний склад держави за різних часів та обставин міг змінюватись, то видатні діячі назавжди залишаються в національній пам’яті.

На сучасному етапі, українські історики та діячі культури намагаються привернути увагу до видатних історичних постатей держави, адже раніше багато чого замовчувалося. І якщо зазирнути у вир історичних подій, то виявиться, що більшість видатних особистостей захищали свою Батьківщину. З часом її територіальна приналежність змінилась, але поняття рідної домівки залишилось.

Однією з таких історичних особистостей, про яку на даний час знають не так багато сучасних українців, але яка дійсно є героїчним образом минулих століть є Іштван Добо.

І. Добо народився в селі Середнє (сучасна Україна, Закарпатська область). Походив із знатної слов’янської родини Дубів відомої з ХІІІ століття (в подальшому прізвище та рід були мадяризовані).

Угорське королівство потерпало у ті часи від османської орди, що просувалась все більше на Захід – в саме серце Європи (це дещо нагадує нам сучасність з просуванням орди московської у тому ж напрямі). Батько Іштвана – Домокош прославився хоробрим воїном у битві під Мохачем, де на захист королівства у єдиному війську виступили угорці, чехи, хорвати та русичі,  що населяли королівство (як і нині на захист України стали всі громадяни незалежно від національності). За проявлену доблесть Домокошу був наданий Середнянський замок в Підкарпатській Русі.

Сам же Іштван Добо прославився героїчним захистом Егерської фортеці. А героїчною вона стала тому, що у підпорядкуванні коменданта І. Добо були всього лиш 2100 воїнів, супроти 80-тисячного турецького війська. Та майстерно організована оборона зірвала план наступу турків на Відень. За що барон Іштван Добо з Руска отримав нові володіння у Трансільванії, замки Діва і Самошуйвар. А також в його розпорядженні опинилося кілька тисяч полонених турків. Кажуть, що саме вони кирками видовбали знамениті Середнянські винні підвали, за що їх довгий час називали “турецькими”. Сім’я Добо внесла посильний вклад у розвиток виноградарства в регіоні та значно розширила свій родовий замок у Середньому.

З того часу, як в Угорщині, так і в Україні, а саме на Закарпатті, відбувається вшанування його пам’яті та відкриття все нових і нових меморіалів. Нещодавно, в селищі Середнє було відкрито бюст Іштвану Добо. За словами, ініціаторів та учасників заходу, І. Добо був угорським військовим. Але, таке однозначне ствердження є недоречним, оскільки більшу частину свого життя він прожив в Королівстві Угорському, до складу якого на той час входило й Українське Закарпаття, а його рід завжди наголошував на своєму руському походженні.

Отже, героїчним вчинком І. Добо можуть пишатися та вшановувати його пам’ять не тільки угорці, а й всі ті, які колись входили до складу Королівства Угорського, а саме: Словаччина, Хорватія і Славонія, Трансільванія, Воєводина. І звісно ж мешканці українського Закарпаття та загалом України, бо ми є нащадками славних прадідів наших!