«ЗНАННЯ ДЕРЖАВНОЇ МОВИ – ЗЛОЧИН?!»

Інформаційний вир навколо України знову набирає обертів, але цього разу олії у вогонь вирішив підлити ще один сусід – Угорщина. Що ж так занепокоїло угорську політичну еліту? Відповідь проста – намагання України популяризувати ДЕРЖАВНУ!!! українську мову на своїй території та закріпити на законодавчому рівні її переважне положення. При цьому, ніхто не намагається обмежити інші мови, а лише йдеться про провідну роль державної мови як і в інших цивілізованих європейських країнах.

Взагалі-то позиція ображеної сусідки зовсім не пасує Угорщині, оскільки сама вона досить прискіпливо ставиться до власної державної мови та збереження її застосування в діаспорах. В конституції Угорщини (від 24.04.2011), так і прописано: угорська мова – державна мова і країна буде захищати її, проте не утискатиме мови інших національних меншин. Крім цього, законодавчо закріплена певна регламентація та регулювання використання угорської мови в Законі 1997 року про захист прав споживачів і рекламу, а також у Законі 2001 року щодо презентації в угорській економічній рекламі товарних знаків, фірмових логотипів тощо.

Також, пропагуючи надання угорського громадянства угорцям, що проживають за кордоном, Будапешт наголошує на необхідному знанні угорської конституції, історії та мови, хоча б на побутовому рівні. Наприклад, відповідно до поправок до закону «Про громадянство», які схвалив парламент Угорщини 26.05.2010 (набрали чинності 01.01.2011), чітко вказано: «Переважна натуралізація (тобто отримання угорського громадянства) буде пропонуватися іноземним громадянам, у яких предок був угорським громадянином або припускається походження з Угорщини, і якщо у нього підтверджено знання угорської мови». Проте, за «недостатньо добрі знання державної мови» в Угорщині можуть й позбавити громадянства.

До речі, у 2009 році Словаччина з понад 5-мільйонним населенням, серед яких 500 тисяч етнічних угорців (менше від 10% населення країни), ухвалила закон про державну мову (якою за ст. 6 конституції є словацька), який передбачає штраф у розмірі до 5000 євро за використання мов національних меншин у державних структурах. Щодо питання громадянства Словаччина також, м'яко кажучи, зовсім не зраділа таким змінам угорського законодавства та категорично заявила: хто отримає угорське громадянство як друге – буде позбавлений словацького. Проте, Словаччину ніхто не звинуватив в утисках словацьких угорців та не погрожував винести це питання на розгляд в ЄС.

Також, цікавим є те, що виділяючи колосальні кошти на угорців за кордоном (відповідно до закону «Про угорців, які проживають в сусідніх країнах», № LXII - 2001 р.), Будапешт не дуже переймається, так би мовити, процесом соціалізації та адаптації нових громадян вже в самій Угорщині. Подекуди виникають кумедні ситуації, коли «корінні» угорці зневажливо ставляться до «приїжджих», по аналогії з росіянами, які часто-густо вигукують: «Понаєхали тут!».

Чомусь ті ж самі закарпатські угорці краще почувають себе в Україні, ніж в «обіймах» Батьківщини-Угорщини? Хотілось би підкреслити, що за оцінками міжнародних експертів, українське законодавство в сфері міжетнічних відносин одне з найдемократичніших у світі. Україна, як і всі європейські країни, підписали «Європейську хартію регіональних мов або мов меншин» (1992 року) та «Рамкову конвенцію про захист національних меншин» (1995 року). Ті ж самі етнічні угорці, які буцім-то обурені тим, що їх зобов'язують вивчити мову держави, в якій вони проживають, мають свої партії та на регіональному рівні приймають рішення виключно у власних інтересах. На сільських радах угорськомовних сіл поруч з українським прапором рясніють угорські державні триколори, хоча виникнення аналогічної ситуації з українськими прапорами в Угорщині неможливе.

У підсумку можна сказати, що хвиля обурення з боку офіційного Будапешта досить каламутна. Ніхто не утискає угорців ні в Румунії, ні в Словаччині, ні в Україні. В дійсності, та ж сама Угорщина вимагає від своїх громадян знання державної мови, але чомусь не «допустить українізації в Україні». Крім цього, самим етнічним угорцям набагато вигідніше бути «закордонними угорцями», ніж повноцінними громадянами материнської держави.