ПОЛЕ БОЮ – ЗАКАРПАТТЯ

Західна Україна – багатонаціональний регіон, який територіально об’єднав культурне та національне різноманіття. Завдяки своєму географічному розташуванню, Закарпаття також тісно пов’язане з сусідніми країнами: Угорщиною, Румунією, Словаччиною та Польщею, а також з Московією в рамках колишнього СРСР, який залишив тут своїх сексотів. Йдучи шляхом європейської інтеграції та розбудови демократичного суспільства, Україна, як і інші країни, стикається з деякими труднощами та проблемами, які намагається подолати цивілізованими методами.

Поряд з цим існують  деякі політичні сили та впливові особи, які намагаються використати внутрішні проблеми у власних інтересах штучно поглиблюючи їх. Таким яскравим прикладом «братньої» дружби є анексія Криму та окупація Донбасу Московією. Але загарбницькі наміри Кремля не обмежуються лише Півднем та Сходом України. Ще одну точку загострення РФ намагається створити й у на Заході України – колисці патріотичних рухів та національної свідомості українців.

Своєрідним інформаційним полем бою зараз стає Закарпаття, де немає бойових дій, проте російські політтехнологи та підконтрольні Кремлю ЗМІ вкидають велику кількість «інформаційного сміття», які завуальовано, а іноді й відверто, навіюють людям ідеї створення нових «незалежних» республік або територій з «особливим» статусом. Одним з елементів маніпулювання громадською думкою є «русинське питання» на Закарпатті, яке Московія мусує в інформаційному просторі.

Не бажаючи втрачати контроль над закарпатською аудиторією, Кремль намагається залучати представників «радикальних» русинів (даний рух в колі науковців отримав неофіційну назву «політичне русинство») для просування ідеї особливого статусу Закарпаття на рівні самостійного державного утворення під назвою «Підкарпатська Русь». Такими яскравими представниками «політичного русинства» є так званий «прем’єр-міністр Підкарпатської Русі» Петро Гецько та член президіуму «Народної ради русинів Закарпаття» Іван Палінкаш. В своїй популістській діяльності вони використовують схеми, які вже перевірені на «ЛНР/ДНР». Ставлячи себе на одну сходинку з І.Плотницьким та О.Захарченко, П.Гецько так само імітує роботу «уряду в вигнанні», створивши в інтернеті «Мережевий русинський рух». Він та творці «русинського» проекту, який  перманентно підтримуєтьсяся спецслужбами РФ близько 20-ти років за допомогою інтернетботів, постійно вкидають провокативні матеріали, створюючи інформаційний привід для обговорення в російських ЗМІ. Так, на П.Гецько часто посилаються в деяких проросійських сепаратистських медіа (наприклад, «News Front») та цитують його для «неупередженого» висвітлення «дійсної» ситуації як в Закарпатті, так і в Україні в цілому.

На відміну від «політичних» русинів, влада України поважає права всіх без виключення національностей, що проживають в країні, та у законовавчому полі визначила право русинів на самоідентифікацію та визнає русинську мову, що зазначено у статті 7 Закону України «Про засади державної мовної політики» відповідно до Європейської хартії регіональних мов та мов меншин. Проводяться фестивалі, форуми існують культурні товариства. Україна підтримує культурне різноманіття та розвиток Закарпаття бо русини-українці проживають й у сусідніх Словаччині, Угорщині, Румунії та Польщі.  

З метою уникнення різноманітних брудних інсенуацій навколо русинського   питання, на початку поточного року до Закарпаття прибудуть представники місії ОБСЄ.

На жаль, Кремль не залишатиме спроби розхитати ситуацію вже й на західному кордоні України. Проте, можна бути впевненими, що закарпатці люблять свою Батьківщину – Україну та не дозволять імперській політиці Путіна вплинути на їх свідомість і зруйнувати власне майбутнє.