Остання путь «закарпатського референдуму»

З початком російсько-грузинської війни 2008 року путінська расєя почала активно впроваджувати в життя план «єдіной і неділімой».

Плануючи анексію Криму та захоплення південного сходу України, «таваріщі с маскви» не забували про Закарпатську область України. Знову пішло бабло рікою на «спєцапєрацию по атсаєдінєнію от бендеревской України Закарпатья».

Знаючи, що сегінь гєцко таких речей не потягне, феесбе ерефії вирішило «прівєсті в строй спящіх агєнтов». Головну ставку «вишшиє уми ФСБ» зробили на промосковське «закарпатське народне об’єднання «СубКарпатія». Організацію як громадську зареєстрували ще в далекому 93 році «про запас». Головою цієї громадської організації був генеральний директор виробничо-комерційної корпорації «Редія» - Микола Ілліч Бурак.

Цей колишній «кагебіст Закарпатья» і за сумісництвом «патріот руССінський» заробляв на життя «лісопильним та стругальним виробництвом» в Україні, тобто наживався на карпатському лісі.

Наприкінці 2009 р. «по пріказу свєрху» закарпатське народне об’єднання «СубКарпатія» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання бездіяльності Закарпатської обласної ради та Закарпатської обласної державної адміністрації протиправною та  визнати бездіяльність відповідачів з приводу невиконання «загальнообласного референдуму» 1 грудня 1991 р. протиправною. Перепрошую за цю юридичну новелістику, однак намагаюсь смішніше, ой, серйозніше передати суть «позовної заяви».

Класика «референдумських ігрищ»: «Ми за ценой нє пастаїм»

Я не дивуюсь тупій наполегливості владних верхушок Закарпаття в ідеї просування результатів «місцевого референдуму» 1991 року.

Така «жага до справедливості» мусувалась агентами маскви впродовж 25 років Незалежності України.

Московська гебня все ж таки вирішила розігрувати карту «мєстнаво рєфєрєндума» руками «істінних руССінов».

Закарпатська обласна рада 24 січня 1992 р. своїм рішенням затвердила і прийняла звернення до Верховної Ради України «Про внесення змін і доповнень до Конституції України», у якому в порядку законодавчої ініціативи звернулась до Верховної Ради України щодо внесення змін та доповнень до Конституції України. Зокрема, ч. 1 ст. 77 пропонувалося доповнити словами: «В Україні є спеціальна самоврядна адміністративна територія Закарпаття». Також пропонувалося доповнити Конституцію України ст. 75-2: «Спеціальна самоврядна адміністративна територія Закарпаття є складовою частиною України і самостійно вирішує питання, віднесені до її відання».

ЦІ ПРОПОЗИЦІЇ БУЛИ ВІДХИЛЕНІ Верховною Радою України, як такі, що суперечать чинному законодавству.

Таких "руССінов" нам не треба

НЕЗАКОННИЙ ЗАКАРПАТСЬКИЙ РЕФЕРЕНДУМ 1991 РОКУ

Чому «закарпатський місцевий референдум» 1991 року НЕЗАКОННИЙ

На 25 році Незалежності України знову зі совкового смітника історії витягують заяложені спекуляції «руССінів» навколо грудневого місцевого референдуму 1991 р.

На думку «політичного руССінства», населення краю проголосувало за надання «автономії Закарпаттю у складі України», яка в подальшому «віроломно» не втілила в життя настанови закарпатців.

Неправда, і ось чому.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада Української РСР проголосила Україну незалежною демократичною державою. Однак, згідно з чинним на той час законодавством, питання про реалізацію права народу України на самовизначення виходило за межі компетенції Верховної Ради УРСР і мало вирішуватися виключно всеукраїнським референдумом.

Тому того самого дня, крім Акта проголошення незалежності України, було прийнято й Постанову Верховної Ради УРСР «Про проголошення незалежності України», якою, зокрема, передбачалося провести 1 грудня 1991 р. всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України.

31 жовтня 1991 року у Закарпатський обласній раді було прийнято НЕЗАКОННЕ рішення «Про проведення обласного референдуму» щодо «автономії Закарпаття». Просувало ці ідеї таке собі «Товариство підкарпатських русинів».

«РуССкій мір» на Закарпатті

Останнім часом на Закарпатті активізувалась діяльність УПЦ МП (або навіщо посередничати – РПЦ). Почалось все з хвилі реставрацій церков на московський лад. То бані поміняють на моковські «цибульки» як у с. Буківцьово то взагалі перебудують окрасу гуцульського храмобудування – церкву у с. Стебний.

Зрозуміло одне, випадковостей не буває і щоб не казали, це не недогляд чи бачення окремих виконавців – це спрямоване нищення пам’яток української сакральної архітектури. Кожна країна пишається своїми архітектурними школами, техніками чи місцевою інтерпретацією загальноєвропейських стилів. Так було і з цими храмами, що втілили українську інтерпретацію барокового стилю у дерев’яному храмі. Ясна річ, новим господарям храмів така відверта їх українськість та архітектурна довершеність не до вподоби. Тому вони зі всією силою приклалися аби ті більше відповідали «русскому стілю». То бані поміняють на «цибулькові», то хрести на правдиво «скрєпні» то взагалі перебудують, бо не вписується стиль в «істінно православний».

З чого така не приязнь до українських архітектурних надбань?

А все тому, що попередніми господарями храмів була Українська Греко-католицька церква, яка до приходу совєтів на Закарпаття мала панівні позиції. Власне у середовищі УПЦ та УГКЦ на Закарпатті зароджувались і поширювались українські ідеї, гуртувалась українська інтелігенція краю. Москвофільські та русинофільські ж ідеї поширювались у середовищі московської православної церкви.

ТУКЗ (KMKSZ) – «еталон» угорської культури на Закарпатті

Угорщина опинилась на грані політичної кризи. «Фідес» та «Йоббік» замучили угорців своїми прокремлівськими замашками і в результаті стрімко втрачають підтримку електорату.

У ході референдуму за квотами Євросоюзу на розселення біженців в Угорщині проголосувало менше 40% населення, отже референдум визнають таким, що не відбувся. Відповідно до законодавства Угорщини, результати референдуму можуть бути визнані дійсними лише у разі, якщо на них проголосували 50% громадян.

«Всє на с’єзд, таваріщі!»

Активність «русінських активістів» останнім часом пішла на спад. Закарпатці перестали цікавитись утопічними проблемами «руССінсково міра», тому феесбешники вирішили закинути чергову інформаційну качку про «з’їзд руССінов» у країні-агресорі. І зробили це через сєпарський сайт «РуCCкая весна».

Все у кращих традиціях совка. «З’їзд» відбувся, стенограма «з’їзду» на папері (Інтернеті) накарлякана і всьо. Далі «дєло тєхнікі» – поширити  цю всю совкову маячню якнаймасовіше «сілами фєрм ольгінских ботов».