В умовах війни не може бути подвійного громадянства

Верецький перевал - священне місце українців

Українські угорці Закарпаття!

Протягом ІІ половини ХХ ст. більшість населення Закарпаття - українці мирно співіснували з національними меншинами, які проживають у нашій області.

У ХХІ столітті, після амбіційних заяв путіна 10 лютого 2007 року у Мюнхені про «кінець однополярності сучасної світової політики, бачення місця і ролі Росії в сучасному світі з урахуванням нинішніх реалій і загроз», на політичну арену в Угорщині виходять такі право радикальні сили як Фідес і Йоббік. Ці дві партії починають радикалізацію політичного розвитку Угорщини з нахилом до «відновлення колишньої слави країни». При цьому не скривають своїх територіальних амбіцій і поступово починають за допомогою фінансів ЄС створювати етнічні анклави на території сусідніх країн – України, Словаччини і Румунії. Румунія рішуче відкинула таку закордонну політику Угорщини і наголосила, що жодних автономій не буде, оскільки вони гальмують регіональний розвиток держави.

Українська влада «дивилась крізь пальці» на такі дії угорського уряду, а з приходом до влади сатрапа Москви Януковича навіть підігрувала таким діянням угорських політиків.

Протягом останніх 10 років у стосунках між Україною та Угорщиною виникали конфліктні епізоди, яких можна було уникнути шляхом налагодження комунікації та активізації стратегічного діалогу. Проте такий діалог не вигідний тим, хто стоїть за угорською владою.

Не важко спрогнозувати можливі наслідки, які можуть актуалізуватися внаслідок діяльності цих політичних сил в Угорщині напередодні парламентських виборів 2018 р. Українські угорці у своїй більшості не підтримували такої політики угорського уряду, однак проти щедрих фінансових подарунків, тільки через те, «що ти угорець» не попреш.

ЛИСТ В.Орбану від Закарпатців

Додати заголовок

Угорський «Турул» - символ імперіалізму

Одним з найбільш важливих національних символів Угорщини вважається «Турул». Згідно угорських легенд, «Турул» - це міфічний птах, який є популярним серед прихильників ідеї т.зв. «Великої Угорщини», що прагнуть повернення угорських кордонів, дійсних до укладання Тріанонського договору.

         Такий «птах» є й в Україні і вже багато років він щодня «озирає настільки омріяні володіння». І хоча він є міфічним персонажем, але символічне його значення суперечить національним інтересам нашої держави. Багато хто може заперечити дану думку, заявивши, що «Турул» є символом угорського народу. Так чому ж він не може стояти в населеному пункті, де 90% населення є угорцями?». З цього приводу, все ж таки потрібно сказати, що на території Угорщини немає політичних символів Української держави і української нації, які являються уособленням української військової потуги та імперськості (яким вважають «Турула» угорці).

      Крім того, слід акцентувати увагу на використанні й інших угорських символів на Закарпатті, особливо під час проведення урочистостей, при цьому дуже часто нехтуючи українськими державними символами.

Україна – це держава з проєвропейським вектором. І якщо звернутися до досвіду європейських країн щодо питання встановлення іноземних політичних символів, то думка багатьох європейських країн є принциповою щодо даного питання.

Для прикладу можна взяти сусідню Словаччину.  Якщо спробувати там не те що «турул» відновити, а хоча б в містечку з угорським населенням угорський прапор вивісити, на футбольний матч в якій-небудь Банській-Бистриці з угорським прапором сходити, то потрібно пам’ятати, що будь-які іноземні символи навіть прапори, навіть на спортивних змаганнях  в Словаччині заборонені!

      Так, Україна є державою, яка підтримує дружні відносини з багатьма країнами світу, в тому числі й з Угорщиною. Але, дружні відносини потрібно цінувати та підтримувати не надаючи приводів для виникнення суперечок, які використовують ворожі сили з  метою захисту та лобіювання власних політичних інтересів.

Угорці відкривають пам'ятники нацистським прихвостням, а нас хочуть вчити толерантності

Угорщина любить дружити з кривавими диктаторами

Ситуацію в ЄС сьогодні важко назвати спокійною: вихід Британії з союзу, міграційна криза, часті терористичні акти, внутрішні непорозуміння стосовно ведення політики по відношенню до Росії. Всі ці моменти зумовлюють поступову зміну поглядів в деяких країнах про загальну роль ЄС.

Однією з таких країн є Угорщина, яка за останній час розпочала пошук нових стратегічних партнерів та нові вектори в зовнішній політиці. Ця держава, яка є повноправним членом ЄС та НАТО, плавно схиляється в бік Росії. І на цьому фоні виділяється зухвала політика прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який, прагнучи відновити колишню велич своєї держави в рамках «Великої Угорщини», обрав в якості нового союзника - В. Путіна.

Очевидно, що російський президент також бачить в Угорщині свого європейського союзника №1. Сьогодні його візити до Будапешту – звична справа. На порядку денному зазвичай питання надання Угорщині кредитів, прокладання нових шляхопроводів та питання підтримки енергетики шляхом побудови нових атомних енергоблоків. Проблема європейських санкцій також піднімається кожен раз і Угорщина активно просуває цю пропозицію в Європі. Маніпуляції з цінами на газ та нафту – ось улюблені важелі впливу Кремля. І за допомогою цих інструментів Росії вдається вести свою політику з перемінним успіхом, простягаючи свої щупальця до енергозалежних країн, в тому числі й до Угорщини.

Проблема русинів: відчайдушний сепаратизм чи мирне співіснування?

Закарпаття – надзвичайно унікальний регіон України. Ця область вміщує в собі безліч різних національних меншин та етносів. Це своєрідний культурне джерело, яке ввібрало в собі самобутні особливості імперій та республік під владою яких воно було і з часу проголошення незалежності є частиною України.

Незважаючи на це більш проблемними регіонами можна назвати лише окупований Схід та анексований Крим. На Закарпатті маємо і угорський національний рух, і непідконтрольну контрабандна мафія, якій ніхто досі не може дати раду, і незаконну вирубку заповідних лісів, і голову обладміністрації, якому тяжко вдається впоратися з ситуацією.

Але мова піде про русинів, які за останній час посилили свої позиції та поступово намагаються добитися своїх цілей в Україні. Світовий конгрес русинів, який нещодавно пройшов в Хорватії приніс певні неочікувані результати. Наприклад на цьому форумі у закарпатських представників був шанс виграти вибори на голову Світового конгресу. Їм навіть вдалося виграти перший тур виборів, але в другому турі вони поступилися представнику з Угорщини, Штефану Лявинцю, для якого це вже буде другий термін в кріслі голови організації.

«Закарпаття: змій угорського сепаратизму вичікує слушного часу»

Всьому світу відомо про складну ситуацію в Україні з огляду на анексію Криму та окупацію Донбасу. Проте, навіть не кожен українець зможе дати відповідь на питання, що відбувається на Закарпатті.

Закарпатська область – мультиетнічний та багатонаціональний регіон. Різноманіття культур викликане близькістю цієї області до Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії. По цій же причині на території Закарпаття проживає багато національних меншин. Найчисельніша з них – угорці. Близько 150 тисяч жителів регіону ідентифікують себе як угорці.

Україна - демократична держава, яка підписала Європейську хартію регіональних мов або мов меншин і зобов’язалась вести себе коректно по відношенню до національних меншин. Тому угорська мова в деяких населених пунктах Закарпаття має статус регіональної. Така ситуація дозволяє використання угорської мови на побутовому рівні, а місцями вже й на муніципальному. Якщо ви колись відвідаєте Закарпаття – не дивуйтесь, що багато вулиць, вивісок, пам’ятників  та будівель часто дублюються угорською мовою, а подекуди йменуються лише нею.

 Ситуацію ускладнює спрощена видача громадянства Угорщини особам за межами країни. Нову політику захисту угорців в інших країнах, яка ведеться урядом Віктора Орбана та його провідною партією «Фідес» важко назвати справедливою. Захищати своїх правильно, проте методи, які використовує Будапешт не назвеш такими, які весь світ називає демократичними. Сценарій культурної експансії та «захисту» угорської національної меншини проводиться не лише в Україні, а й в Словаччині та Румунії. 

Зараз угорські політики віддають перевагу «м’якій» силі. Не секрет, що парламент Угорщини виділяє мільйони форинтів на відкриття угорських садків, шкіл, вищих навчальних закладів на території Закарпаття. Вчителі та вихователі в цих закладах отримують окремі надбавки від Будапешту. Варто зазначити що теле- та радіо- мовлення на угорській мові тут – звична справа. Культурна експансія очевидно діє, адже угорська мова вже настільки стала звичною, що в деяких містах замінила українську. Тому не можна виключати ймовірність, що закарпатські угорці почнуть вимагати автономію, після отримання якої вже можна говорити й про приєднання регіону до Угорщини. Тим більше, що ідею відродження «Великої Угорщини» Будапешт активно пропагує серед угорської діаспори в сусідніх країнах: Румунії, Словаччині, Сербії, Україні та Чехії.

Свій вклад в цей процес вносить праворадикальна націоналістична угорська партія «Йоббік», яка до речі, займає третє місце в угорському парламенті. Вона заявила про намір відновлення «Великої Угорщини» та відкрито проводить свої заходи на території України. Однією з таких «дружелюбних» акцій можна назвати участь у псевдо-референдумах на Донбасі та Криму в якості спостерігачів. Міжнародна спільнота вже розглядає цю партію як ту, що не рахується з нормами міжнародного права та загальновизнаними демократичними принципами. Про що можна говорити коли дії голови партії «Йоббік» Габора Вони призвели до заборони на в’їзд не лише до України, а й до Румунії. 

Таких сусідів навряд чи назвеш дружніми. А що ви скажете коли дізнаєтесь, що прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан неодноразово був підозрюваний в зв’язках з ворогом України №1 – президентом РФ Володимиром Путіним. Москва дуже вдало використовує економічний важіль тиску для втягування Угорщини в свою орбіту впливу, перетворюючи її в інструмент захисту своїх інтересів в Європі.

Кожна дія повинна мати протидію й українцям слід це збагнути та почати відповідати на угорську експансію. Якщо справа йде до референдуму, то в ньому повинні брати участь лише українські громадяни – жителі Закарпаття, а не особи, які порушуючи закон, мають подвійне громадянство. Такий розвиток подій можливий не лише в Україна, а й в Румунії. Адже угорська діаспора вже давно прагне автономії в Південній Трансільванії. Спільна історія та довготривалі відносини це добре, проте ніколи не слід забувати про взаємну повагу, в тому числі й територіальну, оскільки Україна вже пройшла свій шлях від дружби до зради зі своїм «добрим» сусідом Росією.  

Україна пам’ятає своїх героїв

30 червня 2017 року по всій території України відбувалося відзначення 110-ї річниці з дня народження головнокомандувача УПА Романа Шухевича. В усіх регіонах проходили різні заходи присвячені пам’яті цієї видатної особистості.

Багато українців розуміють важливість історичного минулого та тих, хто створював історію нашої держави. Дійсно, зараз існує багато суперечок довкола постаті Романа Шухевича, але ті, хто засуджують діяльність українського героя забувають про те, що він виборював незалежність Української Держави та робив все для того, щоб ніхто не міг зазіхати на неї.

Якщо провести паралель, він виступав проти радянського та комуністичного режимів. І можна стверджувати, що його справа, яка розпочалася ще в минулому столітті, продовжується й досі.