Маємо бути сильними та єдиними

«Патріотизм – це перша ознака цивілізованої людини, якість, яка відрізняє людину від раба» (Наполеон Бонапарт).

На тлі подій, що відбуваються від початку російської агресії проти України, можна спостерігати тенденцію зміни ставлення наших сусідів до української державності. Від зневажливо – поблажливого в 2014 році з боку країн – світових лідерів до шанованого. Навіть, офіційні особи  Росії на початку збройного протистояння дозволяли собі прямі погрози і диктат, то зараз «висловлюють глибоке занепокоєння», а іноді просто  скиглять. В тому числі, і близька нам Угорщина ставить все менше і менше вимог до надання автономії територіям з компактним проживанням етнічних угорців - від «Притисянської» до культурної автономії.

На мою думку, це сталося завдяки тому, що Україна заявила про себе як сильна країна, що відповідає викликам сучасності. Особливо, Україну починають все більше і більше поважати і рахуватися в зв’язку з ефективним опором російському агресору: підступним, жорстоким і брехливим противником.

Так у нас ще багато проблем. Нам часто дорікають, іноді справедливо, в високому рівні корупції, засиллі олігархів, гальмуванні реформ, несприятливій соціально – економічній ситуації, але попри це наша країна впевнено рухається вперед.

Разом з тим є ще в нашому суспільстві громадяни, хто готовий любити Україну, але виключно за гроші, які Україна йому заплатить. І нас закарпатців іноді звинувачують у тому, що світогляд нам диктує холодильник, на відміну від мешканців східної частини України, яким його диктує телевізор. Так, ми дуже працьовиті, і власною працею здобуваємо добробут. Робимо наш край цвітучим і красивим. Недарма кількість туристів, яку прийняло Закарпаття складає  36% - більше ніж у Львівській і Івано – Франківській областях.

Слід усвідомити, що поки ми не станемо патріотами, не будемо наполегливо вирішувати нагальні проблеми всім суспільством, а не звитягами окремих Героїв (справжніми, без всяких лапок), ми не зможемо повною мірою пишатися, ні нашими вчинками, ні самими собою, ні своєю країною.

Хочу закінчити словами Василя Симоненка:

Можеш вибирати друзів і дружину, 
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата, 
Та не можна рідну матір вибирати.