«І Мертвим і Живим, і Ненародженим…»

Українського пророка Тараса Григоровича Шевченка увіковічнили у  Берегово. Відкриттю пам’ятника Кобзареві у нашому місті передувало багато дискусій та обговорень. Звичайно, можна було б і швидше це зробити, приурочивши до 200-річчя його народження чи, хоча б, 155-річчя від дати смерті Шевченка, яка саме випала цьогоріч. Однак, українці довго запрягають, проте впевнено їдуть.

Закарпаття завжди славилось інноваційними підходами до вирішення будь-яких проблем. І до встановлення пам’ятника Великому Кобзарю підійшли теж інноваційно. Шевченко - молодий, сповнений сил революціонер-будитель українців, а не кремезний козарлюга закутий в камінь та ще й в старечому віці. Ми нарешті відкинули совкову манеру зображення наших національних героїв. Юність - уособлює силу, життєву енергію, жагу до творіння та прагнення до нових звершень.

В такій іпостасі наш Кобзар символізує Відродження Українського Духу у нашому Закарпатті, без якого Європейська Незалежна Україна не буде повноцінною. І починається це відродження не будь-де, а в моєму рідному місті, що давно потерпає від недоімперських зазіхань мадярів, румунів та «руско-русінскава міра». Ось відповідь цим «імперським яструбам».

В Закарпатті відроджується сильний український дух і вам цього вже не спинити. Всілякі посилання на «липові» референдуми, «тріанони», «пудкарпатскіє народниє рєспублікі» та московські попи не переб’ють сили народу загартованого в герці за власну Волю, Незалежність та Майбутнє прийдешніх поколінь. Це вже не ті часи, коли ми були покинуті на розтерзання імперій, ми маємо власну міць, з якою заставимо рахуватись усіх зайд. 

Ми поступово і наполегливо виконуємо Заповіт Тараса. Рвемо ворожі кайдани, ворожою злою кровю здобуваємо Свою Незалежність та в сім’ї вольній новій, не забуваємо спом’янути Тебе, Тарасе, «незлим тихим словом».

Я певен, що дана подія запустить ланцюгову реакцію по всій Срібній землі. І помоляться на волі невольничі діти.