І У ЗАКАРПАТТЯ БУВ СВІЙ СТЕПАН

16 січня згадуємо захисників Донецького аеропорту. Та українська історія багата на звитяги, тож цього ж дня, але 98 років тому згадуємо й успішну Марамарош-Сигітську військову операцію. Вона співмірна за своїм значенням з успіхами наших Збройних Сил на Світлодарській дузі. У чому ж вона полягала та яке має значення для нашого сьогодення?

Майже століття тому, заледве опісля І Світової, молода українська держава творилась в Наддніпрянщині, Галичині та Буковині. Творилась вона і в Закарпатті. Усюди де українці становили більшість від Пряшівщини до Мармарощини формувалися Народні Ради. Найбільш організованою з посеред них була Українська Народна Рада Гуцульської республіки з центром у Ясіні. Завзяті горяни спромоглись створити власне військо та державний апарат. Очолив республіку Степан Клочурак – ясінянець, офіцер Австро-Угорської армії.

Однак, національним поступом українців була вкрай стурбована угорська влада. Не стояли осторонь й румуни з словаками – кожен хотів урвати ласий шматок Срібної Землі. Всі вони зверхньо споглядали на українців мешканців краю і бажали їх бачити покірними підданими своїх держав як це й було століттями до цього.

Та минув той час коли українці сумирно служили чужинським імперіям та королівствам. Мова та культура не дала українцям Закарпаття забути хто вони й чиї є діти.

А було це так… Під виглядом організації «Коляди», у ніч із 6 на 7 січня 1919 року в с. Ясіня Степан Клочурак разом з однодумцями таємно зібрали 86 озброєних гуцулів та 23 старшин вояків-добровольців УГА. І без жодних втрат, під святковий гам, вони роззброїли у Ясіні 620 солдатів угорських окупаційних військ. Були захоплені залізнична станція, пошта та всі урядові установи в селі.

Відгукнувшись на заклик українців Мармарощини, 13 січня 1919 р. Гуцульська Народна Оборона розпочала Марамарош-Сигітську військову операцію. Просуваючись в сигітському напрямку, гуцульське військо за активної підтримки місцевого населення, звільнило територію Закарпатської Гуцульщини й більшу частину Марамарощини. Кульмінацією походу стало звільнення Сиготу головного міста Мармарощини 16 січня 1919 р.

Завдяки цій операції 21 січня 1919 р. у Хусті відбувся Всенародний конгрес українців Закарпаття, на кому прийнято рішення про возз'єднання Закарпатської України з Великою Україною.

Гуцули як їх нащадки воїни 128 гірсько-піхотної бригади довели, що вони браття козацького роду, душу й тіло покладаючи за власну свободу. Українці Закарпаття наголошували, що вони є частиною Великої України. Не було тоді жодних «особливих русинів» про яких ми чуємо тепер. Можливо тоді люди були розумніші? Вони бачили прояви ворожих намагань розділити край улесливими приманками. Хай задумаються ті, що кричать про те що русинів визнають Словаки, Поляки та Угорці. Чи ж не та у них мета – хоч як назвати українців лиш би вони не відчували єдності зі своєю Великою, а тепер і сильною Батьківщиною.