«Русини» чи українці? Тест на зрілість.

Питання «русинства» постійно мусується серед закарпатців. Поспілкувавшись із поважними представниками русинського руху, вирішив поділитися своїми думками, зважаючи на історичні реалії.

Впродовж першої половини ХХ століття Закарпаття постійно перебувало у складі іноземних держав, за виключенням короткого періоду українських національно-визвольних змагань 1919-1920 років.

За весь цей період держави, у складі яких перебувало Закарпаття, були спроби використати русинів на свою користь. Угорці називали закарпатців угро-русинами, тобто частиною «Великої Угорщини». Чехословаччина всіляко підтримувала назву «Підкарпатська Русь», а, змінивши конституцію після 1938 року, офіційно перетворилась на федеративну державу чехів, словаків і підкарпатських русинів.

У жовтні 1938 року прем'єр-міністром Карпатської України, яка входила до Чехословаччини на правах автономії, обрано Августина Волошина. Новий автономний уряд перейменував Підкарпатську Русь у «Карпатську Україну», однак парламент Чехословаччини такого перейменування не схвалив, оскільки з’явились побоювання, що закарпатці знову повернуться до ідеї незалежності. А збереження терміну «русин», на їхню думку, гарантувало їм спокій на східних кордонах.

З приєднанням Закарпаття до Української РСР, Москва відразу ж взялась «переучувати» місцевих жителів на свій манер. Тепер вони були «совєтськими людьми». В той же час, за наказом Сталіна, почалось заселення Закарпатської області росіянами, щоб розмити відмінності між русинами і росіянами (русскими) і не допустити відродження українського Закарпаття (українськості у цьому регіоні).

Така політика дала свої результати. У 1991 році місцева комуністична номенклатура, користуючись хаосом після розвалу СРСР, зуміла протягнути на референдумі за незалежність України незаконне питання про автономію Закарпаття.